|
У численних листах
до нашої редакції читачі просять познайомити з ведучими популярної,
першої комерційної радіостанції на Україні "Радіо Рокс Україна".
Йдучи на зустріч вашим побажанням, ми й публікуємо цей матеріал.
Просимо вибачення у тих читачів, чиї запитання не використані у
цьому інтерв'ю. Не розчаровуйтесь: це не остання зустріч з ведучими.
Шановні ведучі, розкажіть,
будьте ласкаві, яким вітром ви опинились на "Радіо Рокс Україна"?
Олег БУРЕНІН,
ведучий програм "Краща десятка тижня", "Клуб зірок",
"Ноги, мої ноги", "Рокс-антена", "Він і
вона".
- Найсмішніше, що я
ніколи й не думав, що колись буду працювати на радіо. Все життя
був газетярем. Закінчив факультет журналістики як газетяр і не сподівався,
що потраплю на радіо.
А сталось ось що. У мене є хороший
товариш Віталій Клімов - співак, продюсер. До речі, нині він продюсує
Наталю Сумську, а свого часу вів на телебаченні програму "фантом".
Так от, коли 1990-1991 роках оновлювали "Промінь", він
привів мене туди мало не за руку і представив як людину, що знає
все про західну музику. Зрозуміло, що з такою рекомендацією мене
відразу ж і взяли на роботу. Вів дві передачі: "Музика вісімдесятих"
та "Краща десятка". Там же я зустрівся з Юрієм Сторожуком,
який працював на іномовленні, і мав певні стосунки з "Радіо
Роксом". Він і запропонував мені прийти сюди на випуск новин
з подальшою перспективою готувати власні програми. Тобто Юра формував
на той час свою команду і я потрапив до неї. Таким чином я відпрацював
в ефірі з листопада 1993 року по березень 1994-го, того ж березня,
у день виборів, ми вперше вийшли в ефір з власними музичними програмами.
Через місяць я остаточно покинув "Промінь",
перетягнув сюди Сергія Гаврилова і почав формувати вже власну команду.
Так сталось, що Юра Сторожук покинув "Радіо Рокс Україна".
Хтось пішов звідси, інші залишились, приходять нові люди. На сьогодні
кістяк цієї команди: Тетяна Антонова, Оксана Сидоренко, Сергій Собуцький
і, звичайно, Сергій Гаврилов.
Сергій СОБУЦЬКИЙ,
ведучий програм "Наш уїк-енд", "Тетяна+Сергій",
"Комерційний вісник".
- Після закінчення школи
відразу поступив до факультету журналістики Київського університету,
де з четвертого курсу почав працювати на радіо, хоч певний час навчався
в телегрупі. Практично весь час роботи на радіо до "Радіо Рокс"
я працював у редакції іномовлення. Щоправда, був невеличкий відрізок
часу, коли пропрацював і на телебаченні. Є така передача "Шанс
на життя", от у ній я "боровся зі СНІДом". Але у
діючих на телебаченні рамках "боротися" відмовився.
Не кращі справи були й на іномовленні.
Мене почала пригнічувати буденність, традиційність подачі матеріалу,
відсутність аудиторії. Нас взагалі називали "братською могилою",
бо кожен з нас не знав, де ж його чути, хто слухач. Хоч були й листи,
але всі вони зводились до одного - чому нас так погано чути? Я вже
не кажу про те, що кожного раз, йдучи на роботу, знав наперед, що
можна говорити, а що - ні. Все це мені набридло. А стосунки з "Радіо
Роксом", не буду приховувати, підтримував давно. Потроху підчитував
новини, знайомився з колективом і завдяки атмосфері, що сформувалась
тут, остаточно прийшов до думки, що треба кинути іномовлення і перейти
сюди. Що й зробив у вересні минулого.
Тетяна АНТОНОВА,
ведуча програм "Тетяна+Сергій", "Сторінки опери",
"Небеса".
- Відверто? Я, наприклад,
виключно з корисливих цілей, бо пишу вірші різними мовами. Кажуть,
що це погано, краще зосередитись на одній, але... Але характер -
друга натура, і прийшла я на "Радіо Рокс" до директора
Наталі Миколаївни Бережної з власним музичним матеріалом. От відтоді
й залишилась тут. А перед цим було кілька проектів на телебаченні.
Так, з кінорежисером Вадимом Кастеллі записала пісню на мої вірші
італійською мовою (музика Тетяни Дикарєвої). Потім з нашим технічним
директором Глібом Бутузовим, колишнім солістом груп "ГодОзадва"
та "Коллежский асессор" записали ще дві пісні на телебаченні.
Одна з них - вигаданий мною проект "Мадам Баттерфляй"
з оперною вставкою. До речі, я була прикро вражена, коли побачила,
що на телебаченні такий кліп вже є.
- Ви маєте на увазі Малколма Макларена?
- Так. Але на нашому телебаченні такого
ще ніхто не робив, тому не бачили сенсу кидати цю справу. Текст
знову написала я, музику - Гліб. Все це зроблено у стилі реггі.
Я мала й ще один проект - "Галотея", але поки що робота
над ним припинена, бо цілком захопилася "Радіо Роксом".
Мені здається, що ніколи не зможу піти звідси. Тільки якщо мене
не звільнять. Я дійсно дуже захоплена тим, що тут робиться. Я знайшла
те, що шукала, і що мені вдалось лише одного разу втілити в кіно.
Тоді мені пощастило: я зіткнулась
з дуже хорошим кінорежисером Сергієм Март'яновим, у якого й знялась
у картині "І знову повертатись". Зіграла німкеню в одній
з головних ролей. Але після того, як потрапила сюди, на "Радіо
Рокс", зрозуміла, що тут вже я як риба у воді. Саме тому відкинула
свою корисливу мету, не співаю, не танцюю, не записуюсь. Цілком
і повністю ввійшла в нову роботу, хоч важко назвати це роботою -
просто стиль життя такий. Наш програмний директор каже, що він тут
просто мешкає. Ось так і я - просто мешкаю. Піти звідси неможливо.
Сергій ГАВРИЛОВ,
ведучий програм "Арчимод", "Джазові посиденьки",
"З пилу з жару".
- Відверто кажучи, на
радіо я не вперше - працював на "Промені". На жаль, там
я зіткнувся з складною для мене проблемою. Річ у тому, що українську
мову я в школі не вивчав, а опанував її самостійно, хоч і не повністю
- можу лише писати. Говорити ж в ефірі... Це була б нерадійна мова.
Тому на "Промені" мені доводилось тільки писати матеріали.
Через певний час мені це набридло, хотілось займатись тим, що відповідало
б мені. І така можливість з'явилась, коли на запрошення Олега Буреніна
я опинився на "Роксі".
Що стосується радіо взагалі, то з
дитинства я був фанатом радіо. Слухав практично всі радіостанції.
Коли ще жив на Уралі, то слухав "Бі-Бі-Сі". Траплялось,
що заводив будильник, щоб прокинутись вночі і записати програму
Алена Фрімена "Rock Show". Потім знайомив з нею своїх
друзів.
Був час, коли працював викладачем
основ обчислювальної техніки в КПІ. Але втомився "двоїтись",
маю на увазі, що важко всидіти на роботі, коли пам'ятаєш: дома лежить
нова платівка, яку хотілося б скоріше прослухати. Тому коли з'явилась
можливість "Потрапити на "Промінь", то я практично
й не вагався. Та й на "Промені" не жалкував, що вчинив
саме таким чином. А сьогодні тим паче не жалкую.
Оксана СИДОРЕНКО,
ведуча програм "Він і вона", "Світ хамелеонів",
"Ля-ля-фа", "Російська рулетка", "Птах
удачі", "Під сузір'ям Кохання".
- Потрапила на "Радіо
Рокс" дуже просто. Зараз я навчаюсь в університеті, закінчую
п'ятий курс журфаку, а коли, на другому та третьому курсах відпрацьовувала
практику на Держтелерадіо, зрозуміла, що це не для мене, як у професійному
плані, так і психологічному. На жаль, там заплановано все далеко
наперед. Щороку одні і ті ж матеріали до одних і тих же дат. Після
четвертого курсу сказала собі, що більше ніколи не піду на таку
практику, тому довелось шукати щось альтернативне.
Так я прийшла на "Радіо Рокс",
почитала новини, після чого мене "пустили" в самостійний
радіоефір. Після чого Олег Борисович вирішив, що з мене може вийти
непогана ведуча.
"Яку музику ви
переважно слухаєте. Чи віддаєте перевагу певному стилю?"
Сергій Гаврилов:
- Я не люблю розділяти
музику за стилями та напрямками. Найбільше подобається та музика,
в якій є свобода самовираження, багато імпровізації. яка зроблена
з натхненням. Більша частина того, що подобається мені - джаз або
ж альтернативна музика. Тому й веду "Джазові посиденьки".
Але не кажу, що джаз і альтернативна музика - це справжня музика,
а все інше - ні. У багатьох стилях знаходжу справжню творчість.
Тетяна Антонова:
- А я люблю арт-рок:
Genesis, Yes і таке інше. Але хочу приєднатись до Сергія і сказати,
що теж не поділяю музику на стилі й напрямки. Як відомо, я веду
"Оперні сторінки" і також дуже люблю оперу. Проте якщо
у мене хороший настрій, то можу слухати і танцювати годинами під
техно, і навіть під реп.
Сергій Собуцький:
- Мої музичні вподобання
різняться. Я не можу сказати, що люблю найбільше той чи інший стиль.
Як правило, у своїх програмах ставлю не ту музику, яка подобається
мені. Улюблена звучить лише тоді, коли я в поганому настрої. Це
я можу зробити з якихось егоїстичних мотивів. Проте це буває дуже
рідко, а загалом використовую у програмах різну музику, щоб задовольнити
будь-який смак.
Оксана Сидоренко:
- Як кажуть, з легких
рук наших ведучих у мене нині дуже багато музичних симпатій. Якось
так вже сталось, що коли прийшла на "Радіо Рокс", то в
мене саме був день народження. Тоді для мене замовили "Wind
Of Change" групи Scorpions. Після чого наші слухачі, що вважають,
ніби це найулюбленіша моя група, замовляють для мене виключно цю
композицію. Група, звичайно, хороша, але від подібних замовлень
вже просто відвертає. А загалом подобається різна музика.
Олег Буренін:
- Завдяки моєму старшому
брату я познайомився не тільки з радянською, але й з зарубіжною
музикою ще в початкових класах школи. Певний час на мене мали вплив
"Пісняри" та "Весёлые ребята". Десь у другому-третьому
класі. Але після того, як брат приніс бобіну з Енгельбертом Хампердінгом,
я вітчизняну музику вже й не слухав. Були, щоправда, легенькі захоплення
"Аквариумом", "Машиной времени" та "Автографом",
але загалом радянська музика мене не приваблювала. У дев'ятому класі
почав збирати платівки, а після армії щосуботи обов'язково відвідував
"балку" з забігами від міліції і таке інше. Тоді ж захопився
"новими романтиками" - Spandau Ballet, Duran Duran, Ultravox
та іншими. Років зо три не слухав ніяку іншу музику. Сьогодні ж
слухаю все, але лякає засилля техно. Коли з'явились Snap, - це ще
було нічого. Але нинішня злива - це вже занадто. Особливо Modo,
чия "творчість" змінює мою думку про російську естраду
як щось найгірше в світі музики. Виявляється, є щось найгірше.
"Чи маєте ви якогось
кумира сред радіоведучих, і чи впливають вони на вашу діяльність?"
Сергій Гаврилов:
- Для мене це Алан Фріман
на "Бі-Бі-Сі" і, на жаль, вже покійний Юрій Осмоловський
на "Голосі Америки". Це був прекрасний ведучий. Його манера
вести програму просто зачаровувала. Я його сприймав як товариша,
члена сім'ї. І, звичайно, Сева Новгородцев, який вніс якийсь іронічний
присмак в ефір.
Більше всього я взяв, мабуть, від
Алана Фрімана та Юрія Осмоловського, але й від Севи теж. Я захоплююсь
цими людьми, які однією фразою говорять все, що вміщує в собі та
чи інша музика, і ти її сприймаєш потім як рідну.
Тетяна Антонова:
- У мене серед улюблених
радіоведучих теж Сева, бо він був для мене як таємне вікно у світ.
Тим паче, що мій сусід і товариш колись зустрічався з ним, писав
йому листи і розповідав про нього. Я не можу сказати, що Сева мій
кумир, але у мене склалось враження, що він теж мій сусід.
Сергій Собуцький:
- Потроху запозичую від
усіх. Від того ж московського "Роксу", наприклад від Олега
Грабовникова і Володимира Туза. Та й у нас на Українському радіо
є непогані ведучі. На жаль, вони перебувають у таких умовах, що
не можуть просто "пожити" в ефірі. А якщо зняти певні
обмеження, то, я впевнений, це будуть прекрасні ведучі.
Оксана Сидоренко:
- Коли я потрапила другокурсницею
на Держтелерадіо, то у мене були там перші мої кумири. Наприклад,
Ольга Таукач. Школа першого каналу, звичайно, багато що дала мені,
чомусь навчила, але наклала відбиток на мою мову, чого я не можу
позбутися й досі. Щодо найбільшого кумира-ведучого, то це Оксана
Подріга з московського "Радіо Рокс". Легка манера спілкування,
невимушеність - це, на мій погляд, саме те, що повинна мати жінка-ведуча
на радіо.
"Чи отримуєте
ви листи від слухачів, крім музичних замовлень, яку користь вони
приносять? Чи відчуваєте ви зв'язок з аудиторією?"
Сергій Гаврилов:
- Є такі листи. Спочатку
їх було навіть більше, ніж зараз. Особливо хотілося б виділити листи
Бориса Скуратовського. Наскільки я знаю, він і вам пише. Борис дає
дуже хороший, докладний аналіз наших програм, але останнім часом
став чомусь менш активним. Можливо тому, що нас вже немає на частоті
70,4 МГц.
Є й інші слухачі, листи яких дуже
цікаво читати. Діляться своїми враженнями від "Радіо Рокс",
пишуть про своє життя. Відчувають, що можна з нами говорити відверто,
довіритись.
- Тобто ви помічаєте результати
своєї роботи?
- Особливо неймовірне відчуття залишається
після нічних ефірів. Коли спілкуєшся з слухачами, то між тобою і
ними, зовсім незнайомими людьми, встановлюється якийсь приємний
зв'язок. І саме ніч у цьому як ніколи допомагає.
"Що нового чекати
від "Радіо Рокс Україна", які задуми?"
Олег Буренін:
- Ми запустили в ефір
програму "День міста", але її треба зробити трохи інакше,
відшліфувати. А ще плануємо зробити "гарячу лінію": хотіли
б щоп'ятниці запрошувати до себе у студію цікавого співрозмовника,
якому віддавали б годину ефіру. Перші півгодини кидати його "на
поталу" двом журналістам, а потім підключати до розмови і слухачів.
Але є одна проблема: все це треба поставити на конвеєр, але важко
буде щоразу знаходити такого співрозмовника. Маємо надію, що вони
й самі будуть до нас звертатись. А загалом ми маємо настільки вируючий,
неспокійний у творчому плані колектив, що ідеї з'являються мало
не щодня. Одні програми змінюють інші, але, на жаль, ще є такі,
що належать до посередніх.
"Чи передбачаються
нові неприємні сюрпризи, наприклад як з частотою FM 70,4 МГц?"
Олег БУРЕНІН:
- Гірше ніж є вже не
буде, сподіваємося. Хоча у житті все буває. В ефірній ситуації ми
остаточно загнані в кут, але не здалися, ми мобілізували весь свій
внутрішній потенціал і дуже приємно, що наші слухачі нас не зрадили:
вони навіть почали купувати приймачі з діапазонами, на яких ми зараз
працюємо. Тож є надія, що чорна смуга вже позаду.
"Будьте ласкаві,
кілька побажань слухачам "Радіо Рокс Україна"?"
Тетяна Антонова:
- Не втрачати пильності
та відчуття гумору. Щоб світ для вас був кольоровим, не дивлячись
ні на що, а музичних фарб ми додамо.
Сергій Собуцький:
- Бажаю здоров'я, здоров'я
і ще раз здоров'я. І слухайте "Радіо Рокс Україна".
Сергій Гаврилов:
- Я хотів би побажати:
слухайте на "Радіо Рокс Україна" всю музику, не замикайтесь
на лише одному якомусь напрямку, розширюйте свої погляди.
Оксана Сидоренко:
- Я, як автор програми
"Він і вона", у цю весняну пору, коли пожвавлюється робота
серця після зимової сплячки, хочу побажати кохання, гарного і чистого,
а головне - міцного.
Олег Буренін:
- Приєднуюсь до всіх
цих побажань моїх колег, а ще бажаю читачам "П'ятниці"
завжди залишатись разом з вами. І щоб їх було якомога більше.
Інтерв'ю взяв Ростислав ПЕРШИН
|
