|
Минув рівно місяць
відтоді, як у столичному ефірі пролунали позивні "Радіо Київ"
на хвилі 98 FM. Багато це чи мало для новонародженого каналу? Що
вдалося зробити? Чим вирізняється "Радіо Київ" з-поміж
інших? На ці й інші запитання відповідає вже знайомий читачам "Вечірки"
директор чи не єдиної в Україні муніципальної радіостанції Олександр
Кривошеєнко:
- Нагадаю читачам, що
"Радіо Київ" заснувала Київрада ще торік, а ефірне мовлення
почали 29 березня цього року. Як і будь-яка нова радіостанція, кілька
місяців працюватимемо в так званому тестовому режимі - й у технічному,
й у творчому напрямах. Завдання наше одне - створюваний нами радіопродукт
має відрізнятися від того, що вже є в столичному ефірі. Бо схожа
на інші радіостанція не була б потрібною нікому. Ми ретельно готувалися
до виходу в ефір, а здійснили це, коли вже відчули, що готові до
роботи.
- Не знаходячи
пояснення, чому засноване торік радіо "ніяк не забалакає",
дехто висловлював неймовірні припущення. До вас, певно, доходили
всілякі чутки?
- Звичайно. Але так
твердити могли лише ті, хто не обізнаний зі складним процесом творення
радіопродукту. По-перше, заспокою всіх. Нещодавно на радіостанції
закінчило перевірку за період 2003 р. Контрольно-ревізійне управління;
жодних серйозних порушень не виявили. По-друге, повірте мені: коли
засноване торік радіо, отримавши ліцензію півроку тому, вже місяць
працює в ефірі, - це надзвичайно стислі терміни. Зазвичай, навіть
якщо вже повністю облаштовано студії, якщо сформовано творчий журналістський
колектив, усе одно до виходу в ефір треба не менш як два місяці.
Ми ж почали мовити, не маючи власних студій (достатньої площі),
із неповністю укомплектованим штатом…
- А скільки у
вас працівників?
- За штатом передбачено
68, а маємо трохи менш як 50. Нехай це не дивує нікого, адже діяльність
інформаційної радіостанції - це достатньо витратний і трудомісткий
процес. Ми ж не музичне радіо (я не хотів би образити колег), де
одна, максимум - дві студії, де в прямому ефірі ведучий, чи, як
його нині називають - діджей, заповнює паузи між музичними композиціями
якимись своїми висловлюваннями. І все. А в нас це кореспондентська
мережа - майже 10 осіб, це інформаційна служба і служба новин -
15 осіб. Адже, погодьтеся, у Києві є чимало солідних інформагенцій,
але жодна не спеціалізується на суто столичних новинах.
- І як ви надолужуєте
брак такої інформації?
- Опрацьовуємо свою
систему її отримання й подачі в ефір: маємо зв'язки зі столичними
установами, підприємствами тощо. Є чимала група людей, роботу яких
координують кілька редакторів. Вони відстежують, що має відбутися
в Києві завтра, післязавтра, навіть через місяць. А за допомогою
розгалуженої кореспондентської мережі подаємо інформацію в ефір.
- Як це відбувається
практично?
- Наш кореспондент вирушає
на місце події й по мобільному телефону повідомляє в прямий ефір
про те, що відбувається. Після того записує на диктофон докладну
інформацію, прожогом летить до студії, де все монтують й одразу
ж подають в ефір. Ось, приміром, учора відбулася сесія Київради,
де були присутні два наші кореспонденти. Щойно ухвалювали якесь
рішення, відразу інформація надходила на радіо. Крім того, подавали
інтерв'ю з депутатом, який виступав на сесії.
- Кілька слів
про колектив, із яким працюєте.
- Середній вік наших
журналістів - 25-30 років. Це активні, ініціативні люди, здатні
перевернути гори. Люди, які роблять наше радіо, є експерти з висвітлювальних
проблем. Скажімо, автор програми "Театральна афіша" Володимир
Кудлінський - мистецтвознавець, а Євгенія Стрижевська, котра веде
програму про джаз, - відомий фахівець із цього стилю музики. Ведучий
програми "Варган" Павло Нечитайло - молодий науковець,
знавець етнічної музики країн світу. Це лише кілька імен…
- Логічним тут
було б прохання, щоб ви коротко розповіли про себе.
- Родом із Житомирщини.
1997 року закінчив філософський факультет Національного університету
імені Тараса Шевченка за фахом "політологія". Навчався
в аспірантурі Інституту соціальної та політичної психології. Потім
кілька років обіймав різні посади на інформаційних радіостанціях
Києва. Перед призначенням директором "Радіо Київ" - начальник
інформаційно-аналітичного управління Головного управління з питань
взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків із громадськістю
КМДА.
- У перші тижні
роботи "Радіо Київ" я чув нарікання на те, що у вашому
ефірі забагато англомовних пісень. Нині ж лунають переважно твори
українських виконавців. Ви цим насамперед відрізняєтеся від інших
радіостанцій?
- Так, частка української
музики в нас становить близько 60 відсотків. І в цьому - унікальність
"Радіо Київ". Бо жодна з комерційних радіостанцій не змогла
б дати таку кількість української музики, яка нині не дає змоги
заробити гроші.
- Часто від ваших
колег з інших радіостанцій можна почути, що українська музика не
вписується в їхній формат. Що це означає?
- Якщо, приміром, станція
спеціалізується на джазі, а їй приносять поп-музику, то вони кажуть
- не наш формат. Що ж до української музики, то згадка про формат
- це просто дуже зручна форма відмовити українському виконавцеві.
- А дехто з ваших
колег стверджує, що українська музика просто неконкурентоздатна
й неякісна.
- Це звичайнісінький
міф! Відверто кажучи, для мене було дуже приємним і несподіваним
відкриття того, що в нас багато високоякісної української музики
на будь-який смак.
- І насамкінець.
Чим все-таки позначений цей місяць роботи в ефірі?
- Те, що ми прагнули
творити нове радіо разом із киянами. Вони активно долучилися до
цього. Будь-якої миті слухач може зателефонувати до студії, і його
почує вся столиця, якщо програма йде в прямому ефірі. Маємо на день
близько шести програм прямого ефіру. Крім того, свої побажання кияни
висловлюють і редакторам. Ми їх обов'язково враховуємо.
- Мені приємно
також, що чотири рази на добу зачитуються анонси свіжого номера
"Вечірнього Києва". Гадаю, що наша співпраця поглиблюватиметься.
Подальших успіхів вам, колего!
Розмову вів Олександр Балабко
|
