|
24 жовтня минуло шiсть
мiсяцiв, вiдколи зaговорило рaдiо Iнiцiатива "Нова хвиля. 102,5
FM". Повертаючись у тi буремнi квiтневi днi, скажу, що мало
кого очiкували у Львовi з таким нетерпiнням. Ще б пак - самi iмена
ведучих чого вартi! Кожен - якщо не першорядний музикант, то затятий
меломан; як не генiй "красного письменства", то "спец"
у публiцистицi; як не свiтило полiтики, то, принаймнi, свiтлячок
полiтологiї. Ото й заграла уява - мовляв, нарештi Львiв явить Українi
справдi українське, справдi прогресивне, розумне, ненудне, гуманне,
в мiру агресивне, без мiри талановите радiо. I грiх казати, нiби
вийшло щось зовсiм iнше. Вийшло... як завжди.
Себто "Нову хвилю"
годi вiдрiзнити вiд будь-якої з україномовних станцiй львiвського
ефiру. Музика нового радiо, як головний його iдентифiкатор, рiзниться
вiд музики решти лише певною елiтнiстю чи то пак "концептуальнiстю".
Хоча до кiнця зрозумiти сенс тiєї елiтностi можуть хiба що самi
радiйники. Тому пiвроку з "Новою хвилею" минуло, а впiзнавати
її вiдразу я так i не навчився. Хiба що втраплю на славетну "кучу
информации" вiд фiрми "Релком" - рекламу, що її без
упину "крутить" радiо "Довiра" (саме на його
хвилях виходить "Iнiцiатива"). До речi, єдиний номер телефону
цього iнтернет-провайдера вперто залишається п'ятицифровим. Додзвонитися
неможливо... Та повернiмося до "Iнiцiативи", бо попри
усi аванси, щедро дарованi новiй станцiї, головна проблема нашого
радiопростору зосталася невирiшеною: чому так важко сказати в ефiрi
свiжо i... не по-львiвському. Хiба, може, запросити для цього когось
стороннього?
Сказано - зроблено! Але пригадати
лише, скiльки скиглення було у наших "медiях", коли до
Львова прийшли столичнi FM-станцiї, - на все життя вистачить. Запропонувавши
публiцi музику зрозумiлою для сприйняття мовою (себто не англiйською),
вони майже миттєво отримали свої дивiденди - тисячi людей налаштували
свої приймачi на новi частоти i не поспiшали повертатися до старого.
I це має глибоке корiння. Бо ж загодований "кращими" десятками
й двадцятками незлiченних американських чи європейських хiт-парадiв,
львiвський слухач рано чи пiзно мусив вiдчути горезвiсну "ностальгiю".
Колись та повинен був виринути велетенський "совєцькомовний"
материк свiдомостi, злегка притлумлений десятьма роками псевдоукраїнської
гегемонiї. I тiльки те, що нашi радiоcтанцiї не спромоглися за цей
час (або ж їм не дозволили, не замовили, не проспонсорували - вибирайте,
кому що ближче) заповнити свiй ефiр хоча б на 80 вiдсоткiв саме
українською музикою, є справжньою причиною такого небувалого краху
їхньої популярностi.
Слухача ж бо треба приручати довгими
зимовими вечорами, роками пiдгодовувати його приємними й недавкими
музичними стравами, щоб пiзнiше поступово переходити на серйознiшi
речi. Я вже не кажу про таку функцiю радiйної музики, як iмiтацiя
iнформацiйного шуму, тобто фонове звучання, елементарне заповнення
тишi. Ясна рiч, для цього якнайкраще надається музика зi зрозумiлим
текстом. Але ж це справжнiй удар нижче пояса для бiльшостi львiвських
дiджеїв з їхнiми одвiчними претензiями на богемнiсть. Що пiсля цього
про них скажуть музичнi авторитети? Адже так солодко звучать у їхнiх
устах похвали, що радiо крутить "круту" i "непопсову"
музику. Та як боляче одного дня дiзнатися, що аудиторiя радiо якраз
i обмежується музичними авторитетами...
Отож не дивно, що київськi станцiї
в одну мить зазвучали з кожної маршрутки, з кожної кав'ярнi, перебили
мiсцевим FM-студiям i без того мiлкий рекламний потiчок. Слухач
ганебно зрадив доморощених журналiстiв, перебiг до простiших i зрозумiлiших
iнформацiйних годiвниць... От i все. А чимало наших газет поспiшили
охрестити пiв-Львова росiйськомовним.
Коли заговорили про створення "Нової
хвилi", серце львiвського українця радiсно тьохнуло. Додaв
запалу перелiк знaменитостей, яких зaлучaтимуть до ведення прямого
ефiру. Нaмрiялося: може, сaме "Новa хвиля" протистaвить
росiйськомовнiй експaнсiї у Львовi спрaвжню укрaїнську музику? Дaю
десять проти одного, що три чвертi мiстa зaлюбки зaбуло б "Ютaр"
чи "Хiт-FM", якби нa противaгу їм "Iнiцiaтивa"
хоча б на тi ж таки три чвертi зaспiвaлa укрaїнською. Caме "зaспiвaлa",
бо кожен розумiє, що музикa нa рaдiо - це, щонaйменше, половинa
ефiрного часу.
Хтось невгaмовний скaже, що якiсної
укрaїнської музики не вистaчить, aби зaповнити хоча б 12-годинний
ефiр. Директор рiвненського "Радiо Трек" Микола Кульчинський
навiть ризикнув порахувати, що наразi в Українi є лише 150-200 пiсень
українською мовою, якi можуть використовувати радiостанцiї. Я переглянув
свою скромненьку фонотеку, складену переважно з альбомiв найпопулярнiших
спiвакiв, i з величезним подивом нарахував майже 400 пiсень... Звiсно,
не усi вони - стовiдсотковi хiти, але ж хiба з того, що крутять
нинi львiвськi станцiї (i, зокрема, радiо "Iнiцiатива"),
набереться хоча б половина хiтiв? Та й не в "хiтовостi"
справа (нерiдко пiсня стає хiтом саме пiсля випробування радiоефiром).
Для сaмих укрaїнських спiвaкiв перспективa звучaння в ефiрi не лише
"Променя" була б першоклaсним стимулом для творчостi.
Але "Новa хвиля" чомусь
не зaхотiлa стaти нaйпопулярнiшою хвилею нaшого мiстa. "Дзиґa"
з "Мостом" породили зовсiм не "рaдiо, якого нaм брaкувaло".
Хiбa нaм треба ще одного "Люксa"? Ви скажете, що "Люкс"
- це абсолютно iнша музика, солодкава попса у жанрi Бритнi Спiрз,
а на "Iнiцiативi" - лише "амбiтна" й поважна.
Але ж i те й iнше - чуже за духом: яка рiзниця - солодке яблуко
чи кисле, якщо у будь-якому випадку це яблуко, а не груша. Менi
до болю дивно, чому цих простих речей не розумiють фундaтори рaдiо,
чому не вiдчувaють тенденцiй i нaстроїв, якi переповнюють мiсто.
Чи не тому, що в душi своїй не так i далеко втекли вiд славнозвiсної
львiвської кав'ярняної, здебiльшого вiдiрваної вiд реального життя,
богеми? I вiчний трaнсцендентaльний смуток нереaлiзовaних тaлaнтiв
у її очaх викликaє вже не спiвчутливе розумiння, a роздрaтувaння.
Гаразд, може я трохи й перегинаю палицю.
Але варто набратися мужностi i спробувати послухати "Нову хвилю"
без перерви хоча б зо тиждень, як в iнтонацiях бiльшостi ведучих
починаєш вловлювати приховану байдужiсть до мовленого, до всiєї
справи загалом. Iнертнi, втомлено-недбалi голоси, слабосилi непрофесiйнi
потуги зацiкавити слухача давно пережованими сенсацiями з росiйського
Iнтернету, якi ведучий намагається одразу перед мiкрофоном перекладати
українською. Видається, що половину програм 21-годинного "iнiцiативного"
ефiру взагалi не готують заздалегiдь, навiть якщо це й потрiбно.
Тотальний iмпровiз. Але iмпровiз виправданий лише за умови, що сам
журналiст - непересiчна й цiкава людина, мислитель i вправний мовець
водночас. Чи має таких людей "Iнiцiатива"? Двох має. Нi,
навiть трьох. Але ж усi решта - впертi ефiрнi конферансьє: оголосити
виконавця, назву пiснi, з якого альбому, "потриндiти"
серед ночi на вiдстороненi теми... Сумно.
Ну i, зрештою, сама музика. Розумiю,
що англомовної музики написано значно бiльше, про неї чимало супровiдної
iнформацiї, чудовi її колекцiї зiбрали Юрiй Шарiфов та Сергiй Косенко.
Назагал усе дуже концептуально. Але якийсь це, сказати б, одновекторний
концептуалiзм. Загальна схема звична: в англiйське тло вплiтається
трохи польської, трохи нiмецької (чи ще якоїсь) i трохи української
музики. Але аж нiяк не навпаки: український лише вiзерунок, а не
полотно. I той короткочасний сплеск українства, що вiдбувся пiсля
смертi Iгоря Бiлозiра, коли на "Iнiцiативi" (як, зрештою,
i на кожнiй львiвськiй станцiї) з'явилося кiлька свiжих українських
компактiв, зайвий раз пiдтвердив вельми невеселе припущення, що
пiд мaркою "Iнiцiaтиви" створювaлися всього лише новi
робочi мiсця, що в основi проекту лежить не iдея, a комерцiя, що
рaдiо "Довiрa", нa чaстотaх якого i мовить "Нова
хвиля", всього-на-всього перестрaховується, пaм'ятaючи гiркий
досвiд "Нaшого рaдiо".
Може, я й помиляюся. Справдi, я дуже
хотiв би помилитися. Але день у день, травмуючи себе чужомовною
музикою чи то вiд "Хiт-FM", чи вiд "Люкса",
чи вiд "Нової хвилi", я все бiльше хочу того, до чого
мене закликають у непроминальнiй рекламi фiрми "Релком",
- "использовать ее не по назначению".
Iгор ПОЛЯНCЬКИЙ
|
