|
Після припинення спільної
діяльності із західноукраїнською мережею "НІКО" "Довіра"
продовжує самостійне плавання.
Першого квітня припинив
своє існування один із найгучніших вітчизняних радіопроектів останнього
п'ятиріччя - перша Всеукраїнська ФМ-мережа "Довіра-НІКО".
Однак що ближче до кінця травня, то радіокомпанія "Довіра"
гучніше заявляє про себе, зустрічаючи в такий спосіб свій 5-річний
ювілей. Здавалося б, компанія ще не оговталася від "розлучення".
Наш кореспондент мав приблизно таку саму думку, готуючись до інтерв`ю
з її директором Сергієм Сай-Боднаром.
- Пане Сергію, пригадалася
осінь 1999 р., "Довіра" і "НІКО" проводять інсценізоване
"одруження". Маса людей, хвиля публікацій... І ось 1 квітня
- наче лихий жарт. І при цьому ви знову готуєтеся святкувати. Як
розуміти такі кульбіти?
- Життя спіралеподібне,
і все, розпочавшись раз, завжди приходить до свого логічного завершення.
Три роки тому, коли виникла ідея об`єднати дві недержавні радіомережі
в одну, це мало неабияку новизну, рекламну та організаційну привабливість.
Тоді одним помахом руки ми донесли наші програми мало не в усі куточки
України. Поза зоною досяжності залишилися лише кілька південних
областей, а також Черкаська та Чернігівська області.
У виграші залишилися обидві сторони.
"Довіра" отримала унікальну можливість заявити про себе
слухачам західного регіону, де, до речі, здобула заслужену популярність.
А "НІКО" нарешті встала з колін, погасила свої борги за
трансляцію програм і, насамкінець, оформилася як єдина мережа.
- Що ж сталося
потім?
- Причини однозначно
не внутрішні. І, наймовірніше, їх кілька. Першою, на мій погляд,
могли бути ревнощі конкурентів. Адже ані "Довіра", ані
"НІКО" особливо не приховували бажання подальшого юридичного
злиття двох радіокомпаній в одну. Сьогодні, коли настав час перерозподілу
телерадіоринку, це, вочевидь, не всім було до вподоби.
Друга причина прозоріша, вона на поверхні.
Загальновідомо, скажімо, що "Довіра" ретранслює радіо
"Свобода". Цілком зрозуміло, що останнє під час касетного
скандалу спричинило чимало клопотів владним органам. Отже, треба
було якимось чином приструнчувати "Довіру". Нагода підвернулася
- кращої не придумати: у ТРК "НБМ-НІКО" спливав термін
дії ліцензії. Ось перед ними й поставили умову: переписати програмну
концепцію мовлення так, щоб там не знайшлося місця "Довірі".
Тепер "НІКО" пішла своїм шляхом, "Довіра", у
якої ліцензія дійсна до квітня 2007 року, - своїм.
- Це позначилося
на ваших рекламних надходженнях? Чи не перестали довіряти "Довірі"
її постійні рекламодавці?
- Я покривив би душею,
сказавши, що ми безболісно переступили поріг 1 квітня. Проте не
такий страшний дідько, як його малюють. Спочатку, звичайно, відчувалося
якесь затишшя, що якраз збіглося ще й з поствиборчим штилем. А потім
мало-помалу контакти почали відновлюватися. Рекламна ж привабливість
довірівської мережі залишається й надалі високою, адже вона охоплює
всі міста-мільйонники, окрім Одеси. Вона залишилася у самому центрі
Галичини - Львові, на мапі України майорять чотирнадцять прапорців,
що символізують наші передавачі. Це - по-перше. А по-друге, не можна
порівнювати комерційну привабливість, приміром, Донецької області
з привабливістю Чернівецької, Рівненської та Івано-Франківської
разом узятих.
Окрім цього є ще один незаперечний
плюс в активі нашої радіокомпанії. Ті, хто з нами давно співпрацює,
знає, що у "Довіри" - одна з найякісніших аудиторій віком
від 25 років. Це відзначають не тільки гості ефіру, а й підтверджують
соціологічні дослідження. Рейтинг довіри слухачів до "Довіри",
даруйте за тавтологію, - один з найвищих серед столичних радіостанцій.
І ще про один принадний для потенційних
рекламодавців нюанс. Попри формальне розлучення наш комерційний
відділ й далі співпрацює з аналогічним підрозділом мережі "НІКО",
для цього збережено всі інформаційно-технічні комунікації. Найсвіжішим
підтвердженням сказаному можуть слугувати творчі проекти Ігоря Ларіна
"Зов предков" і "З "Довірою" до моря".
Спонсори цих програм зацікавлені в поширенні інформації по всій
Україні, і ми спільно зі старим-новим партнером їм це гарантуємо.
- Зараз звучить
багато критики на адресу "ефемок" за їх форматну однаковість.
А ви можете згадати програми, за які не соромно було б подивитися
у вічі слухачам?
- Я назвав би цю критику
вмотивованою. Однак, хотілося б сподіватися, це не на адресу "Довіри".
Ми не працюємо на аудиторію дівчат, які "хотять, щоб їх цілували
всюди, бо вони уже дорослі". Нашим ведучим категорично заборонено
використовувати в ефірі суржик для "оживляжу", демонструвати
пиху або ж безпідставно і через це фальшиво загравати зі слухачем
тощо.
Що стосується авторських програм,
то за них теж червоніти немає підстав. Усі проекти О. Буреніна,
О. Сидоренко, К. Лозової, з якими ми починали ефір, були досить
високої проби і мали велику слухацьку пошту. Сьогодні наші зусилля
більше спрямовані на інтерактивні програми, конкурси та вікторини,
однак ані "Вільні вуха", ані "Пивка для ривка",
ані "Поміж нами" жодного разу не скотилися до дешевих
експромтів. А програми Л. Веселкова "32 мая", І. Ларіна
"Недільні маневри" взагалі можна брати за взірець для
комерційного ефіру.
Щоправда, потребує деякої модернізації
"Клуб опівнічників", що протримався в ефірі п`ять років.
Однак, думаю, уже в новому творчому сезоні ми зможемо запропонувати
слухачам щось свіжіше й цікавіше. Зараз же всі творчі та організаційні
зусилля спрямовані на поглиблення й розширення програм "З "Довірою"
до моря" і "Зов предков".
- Сьогодні серед
комерційних радіостанцій надзвичайно велика конкуренція. За якими
характерними ознаками слухачеві можна було б виокремити "Довіру"?
- Усі знають, що вона
зараз - найінформативніша. У концепції, поданій до Нацради, ми відзначили,
що навіть у разі розірвання стосунків зі "Свободою" "Довіра"
має намір залишатися інформаційно-музичним каналом. Маю, щоправда,
глибокі сумніви, що у нашій державі найближчим часом можна буде
зробити "слухабельне" ток-радіо на зразок "Эха Москвы".
Але хотілося б свято вірити в те, що місце "Довіри" під
сонцем збережеться.
- У такому разі
хочеться стимулювати вашу фантазію і почути, яким уявляється наступний,
10-річний, ювілей вашої компанії?
- Хотілося б, як у казці,
трьох речей. Наповнення рекламного ринку бодай на рівні нинішнього
польського. Хотілося б збудувати прозору студію на самісінькому
Хрещатику, щоб кожен охочий міг не тільки чути, а й бачити роботу
ді-джея в ефірі. Ну й, насамкінець, хотілося б настання тих часів,
коли розвиток твоєї компанії не стримуватимуть, а навпаки йому сприятимуть.
Розмову вів Андрій ПЕРШИЛО
|
