|
2 квітня виповнюється
п’ять років від початку регулярних радіотрансляцій у так званому
верхньому піддіапазоні ультракоротких хвиль (87.5 – 108МГц), що
є загальноприйнятним для більшості країн світу. До цього у Києві
використовувався лише нижній піддіапазон УКХ (66 – 74МГц), який
був єдиним ультрахвильовим діапазоном у колишньому СРСР.
Після зняття залізної завіси на територію
Союзу почала потрапляти у великій кількості радіоприймальна аппаратура,
розроблена за світовими стандартами. Єдиним шляхом для її власників,
що прагнули "ловити" УКХ-станції, була переробка приймачів,
але й вона не давала досконалих результатів: радянська система декодування
стереосигналу відрізняється від західної. (Хоча свого часу, під
час розробки стандартів стереомовлення, світові координуючі організації
рекомендували Радянському Союзу впроваджувати ту ж систему, яка
починала діяти на Заході). Згадані вище чинники і спонукали радіомовні
організації до виходу в діапазон, який раніше використовувався лише
телебаченням та різними військовими і цивільними службами. Ця хвиля
докотилася і до Києва.
Розмови про появу радіостанцій у верхньому
піддіапазоні УКХ почали точитися ще 1992-го року, але довго ніхто
не наважувався зробити перший крок, хоч свої наміри висловило кілька
компаній. Можливо, вихід у діапазон, який ще не вмикають через відсутність
мовників, був пов’язаний з певним фінансовим ризиком.
Нарешті 2 квітня 1993 року було задіяно
частоту 104МГц, на якій фірма "Лямін" почала здійснювати
ретрансляцію програм російського супутникового каналу "Радіо
РОКС". У травні того ж року було задіяно частоту 101.5МГц,
де протягом чотирьох місяців велися технічні трансляції радіо "Маяк",
а з початку 1994 року з’явилася станція "Music Radio 101FM".
Навесні 1994 року у новому діапазоні
частот працювало вже чотири станції. Спочатку це були лише комерційні
компанії, а перша державна з’явилась тут лише 1996 року: 1 квітня
Національна радіокомпанія України розпочала регулярні трансляції
на частоті 105МГц програм "Променя" і частково Першого
каналу. Хоча у цьому випадку варто більше говорити про привернення
уваги насамперед київських рекламодавців – трансляція через малопотужний
передавач (1кВт) з Подільської вежі не охоплює всієї столичної області.
Так розпочиналась історія верхнього
піддіапазону, який у народі (та й серед радійників) названо "FM"
на відміну від нижнього, який називають УКХ, хоча позначка "FM"
(Frequency modulation) на імпортних приймачах, зрештою, має український
відповідник: ЧМ – частотна модуляція, і є нічим іншим, як назвою
стандарту кодування звукових сигналів, що застосовується в УКХ.
Літери "ЧМ" можна побачити і на старих вітчизняних приймачах.
Нині проміжок між 100 і 108МГц забито
досить щільно – 17 каналів, які використовують 17 комерційних і
одна державна мовна станція, що транслюють свої передачі у стереорежимі
за світовими стандартами. Час вже розпочинати розподіл частот у
проміжку між 87.5 і 100МГц, адже бажаючих вести мовлення у цьому
діапазоні багато. Хоча за результатами опитувань у населення ще
переважають старі, вітчизняні приймачі з нижніми частотами, проте
молодь, а також водії (найактивніша категорія слухачів) мають імпортну
техніку. З’являються на нашому ринку і дводіапазонні приймачі, проте
лише японською фірмою "Sony" розроблено кілька років тому
стандарт "stereo-plus", що забезпечує повноцінний стереоприйом
в обох діапазонах УКХ: приймачі містять спеціальний пристрій, що
диференціює тип стереосистеми і вмикає потрібне декодування. Отже,
вітчизняному виробникові є над чим замислитись. Якщо, звичайно,
ми й далі не залишатимемося тільки на верхньому діапазоні, а нижній
не "помре" через брак уваги та інвестицій, або ж через
вказівку згори, як це сталося, зокрема, у Латвії.
Борис СКУРАТІВСЬКИЙ
|
